.jpg)
З початком повномасштабної війни росії проти України енергетична система країни зазнала суттєвих випробувань. Постійні обстріли енергетичної інфраструктури, об’єктів споживання, та тимчасова окупація призвели до того, що багато постачальників електроенергії були змушені розривати договори зі своїми споживачами. Такі зміни на ринку вимагали негайної нормативної реакції з боку держави.
Для врегулювання ситуації Міністерство енергетики України прийняло наказ №104 від 04.03.2022 "Щодо проведення розрахунків на ринку електричної енергії", відповідно до якого споживачі, яким припинено постачання електроенергії поточним постачальником, тимчасово переводяться на постачальника універсальних послуг (ПУП):
Відповідно до п.1, 2 наведеного Наказу тимчасово на період дії воєнного стану в Україні та впродовж 30 днів після завершення воєнного стану споживачі електричної енергії, які станом на 01 березня 2022 року не перебували на постачанні постачальником "останньої надії" та яким припиняється постачання електричної енергії поточним постачальником, переводяться на постачання до електропостачальника, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг.
Електропостачальнику, на якого покладено спеціальні обов'язки постачальника універсальних послуг, здійснювати постачання електричної енергії такому споживачу з дня, наступного за днем припинення постачання попереднім постачальником.
Відповідно до пункту 4 наказу №104 переведення споживача на постачальника універсальних послуг здійснює оператор системи розподілу шляхом зміни записів в реєстрах точок комерційного обліку постачальників електричної енергії.
Однак деякі постачальники універсальних послуг не погоджувалися з такими переведеннями, вважаючи, що відсутні правові підстави для внесення змін у реєстри точок комерційного обліку.
Що говорить законодавство?
Порядок зміни постачальника електроенергії визначаються Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ) та Кодексом систем розподілу (КСР).
Пунктом 14 частини 3 статті 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу (ОСР) зобов`язаний припиняти електроживлення споживача за зверненням електропостачальника у порядку, визначеному кодексом системи розподілу.
Відповідно до пункту 11.5.12 Кодексу систем розподілу, електропостачальник має право звернутися до ОСР щодо припинення електроживлення користувача (споживача електричної енергії), з яким електропостачальником укладено договір про постачання електричної енергії. У зверненні електропостачальник повинен, зокрема, зазначити дані, що ідентифікують відповідного споживача електричної енергії (EIC-код), та причину (підставу) припинення електроживлення такого споживача електричної енергії. ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення, якщо вона відповідає випадкам, визначеним Правилами роздрібного ринку електричної енергії. У випадках, не передбачених Правилами роздрібного ринку електричної енергії, ОСР має право відхилити звернення електропостачальника, про що повідомляє електропостачальника протягом 2 робочих днів з дати отримання звернення.
Відповідно до п. 3.2.15 ПРРЕЕ, у разі закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії або дострокового його розірвання (за ініціативою електропостачальника) електропостачальник не пізніше ніж за 20 календарних днів до передбачуваного дня припинення дії договору та постачання електричної енергії повинен повідомити про це споживача, відповідного (відповідних) оператора (операторів) системи та постачальника "останньої надії", на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, та адміністратора комерційного обліку із зазначенням дати припинення постачання електричної енергії споживачу.
Отже відповідно до наведених положень законодавства ОСР не має права вимагати від електропостачальника обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення.
Що говорить судова практика?
У справі №910/10268/23 постачальник універсальних послуг звернувся до суду із позовом про визнання неправомірними дій ОСР щодо переведення на нього деяких споживачів відповідно до Наказу №104. В обґрунтування позову посилався, зокрема на те, що у попереднього постачальника не було підстав для розірвання договору зі споживачем, відповідно переведення відбулося із порушенням законодавства.
У постанові від 06 березня 2025 року Верховний Суд зазначив, що «з урахуванням положень п.п. 3.2.15, п.2.2.2 Кодексу, судами обґрунтовано, відхилено доводи позивача про нездійснення відповідачем перевірки неможливості постачання електроенергії споживачам попередніми електропостачальниками. Так, судами зазначено, що вказаними положеннями не передбачено права оператора системи розподілу, в процесі припинення дії договору між постачальником та споживачем, втручання у взаємовідносини за договором попереднього постачальника, чи здійснення правової оцінки взаємовідносин за договором, щодо якого він не є стороною чи оскаржувати правомірність його розірвання, визнавати дії щодо припинення/розірвання договору про постачання електроенергії незаконними. Порядок розірвання таких договорів (між попередніми електропостачальниками і споживачами) міг би бути оскаржений кожним із зазначених споживачів, як стороною такого договору в окремому процесі. Проте, позивачем таких доказів до матеріалів справи не надано.»
Суд також наголосив, що наказ №104 є спеціальним нормативним актом, який зобов’язує ОСР переводити споживачів на ПУП у разі припинення постачання. Відповідно, у задоволенні позову ПУП було відмовлено, оскільки переведення споживачів відбулося згідно з чинними нормами законодавства.
Ця судова справа вкотре підтверджує, що в умовах воєнного стану основним завданням держави є забезпечення стабільного електропостачання. Законодавство не наділяє ОСР повноваженнями вимагати обґрунтування причини (підстави) припинення електроживлення. Верховний Суд підтримав таку позицію, що створює правову визначеність для всіх учасників ринку електроенергії у зазначеному питанні.