12.03.2024 р. Кабінетом Міністрів України (далі – КМУ) було затверджено Постанову № 282, якою встановлено порядок здійснення гарантованим покупцем експорту електричної енергії (далі – Порядок). Таким чином, Уряд фактично створив нового експортера електричної енергії, оскільки формально закон дозволяв і до цього Гарантованому покупцю здійснювати експортні операції, однак відповідно до приписів пункту 5 частини 8 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон) - Гарантований покупець має право здійснювати експорт електроенергії виключно на підставі порядку, що затверджується КМУ.

‍

Ця новина не була б такою резонансною, якщо б не зазнали зміни інші нормативні акти, що стосуються експортерів електричної енергії. Так, разом із прийняттям Порядку були внесені поправки до Постанови КМУ «Про покладення спеціальних обов’язків на учасників ринку електричної енергії, що здійснюють операції з експорту електричної енергії, для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії протягом дії воєнного стану» від 07.07.2022 р. (далі – ПСО).

‍

Постановою КМУ від 12.03.2024 р. № 282 також були внесені зміни, які полягають в тому, що на Гарантованого покупця, як на експортера, не покладаються обов’язки з оплати за послуги із забезпечення безпеки постачання електричної енергії експортерам електричної енергії. Нагадаємо, що вартість такої послуги для експортерів – це 80% прибутку від експортних операцій. На перший погляд це здається цілком логічним, оскільки Гарантований покупець не може надавати сам собі таку послугу. Однак, на нашу думку запровадження таких змін ніяким чином не йде на користь Українському ринку електричної енергії та експортерам, як його невід’ємної частини.

‍

У цій статті ми висвітлимо свої міркування щодо справедливості такого підходу КМУ та зробимо висновок щодо відповідності таких змін законодавству та правотворчій практиці, як України, так і Європейського союзу.

‍

Звернемось до принципів функціонування ринку електричної енергії в Україні, які встановлені статтею 3 Закону. До таких принципів належать, зокрема:

1) добросовісної конкуренції;

‍

2) недискримінаційної участі в ринку електричної енергії.

‍

Беручи до уваги тільки ці два принципи функціонування ринку стає зрозумілим, що надання одному експортеру електричної енергії преференції, у вигляді звільнення від сплати 80% прибутку від експорту – носить явно дискримінаційний характер по відношенню до інших експортерів та очевидно суперечить принципам добросовісної конкуренції.

‍

Далі ми визначимо, чи взагалі ПСО відповідає вимогам Закону.

‍

Відповідно до частини 4 статті 62 Закону - спеціальні обов’язки, які покладаються Кабінетом Міністрів України на учасників ринку, мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та мати тимчасовий характер.

Обсяг та умови виконання спеціальних обов’язків, покладених Кабінетом Міністрів України на учасників ринку, мають бути необхідними та пропорційними до мети задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку електричної енергії.

‍

Пунктом 7, частини 5 статті 62 Закону встановлено, що у рішенні Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов’язків на учасників ринку визначаються джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається учасникам ринку, на яких покладаються спеціальні обов’язки, з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті.

‍

Беручи до уваги процитовані вище статті Закону зрозуміло, що ПСО не відповідає формальним вимогам Закону, а саме в ньому (в ПСО) не зазначено порядку визначення компенсації, що надається експортерам, як суб’єктам, на яких покладені спеціальні обов’язки. До того ж ПСО у тій редакції, що є зараз, неможливо назвати недискримінаційним. ПСО за своєю суттю надає суттєві переваги Гарантованому покупцю перед іншими експортерами, що є дискримінацією за своєю суттю.

‍

 У пункті 1 ПСО зазначено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки на учасників ринку електричної енергії відповідно до статті 62 Закону України “Про ринок електричної енергії” у порядку, передбаченому цим Положенням, тимчасово покладаються спеціальні обов’язки.

‍

Пунктом 4 ПСО визначено, що загальносуспільний інтерес, для забезпечення якого на учасників ринку електричної енергії покладаються спеціальні обов’язки, полягає у наданні послуг із забезпечення безпеки постачання електричної енергії за напрямом безперебійного функціонування ринку електричної енергії відповідно до Правил про безпеку постачання електричної енергії, затверджених Міненерго (далі - послуга із забезпечення безпеки постачання електричної енергії), та у наданні послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів.

‍

Аналізуючи вищевказані пункти закономірно постає питання: яким чином покладаючи тягар оплати 80% прибутку експортерами забезпечується конкурентоспроможність національної економіки та забезпечується безперебійність функціонування ринку електричної енергії ?

‍

Звернемось до міжнародного законодавства, а саме Договору про заснування  Енергетичного співтовариства (далі - Договір), положення якого є обов’язковими для виконання в Україні та національні нормативні акти, що регулюють сферу енергетики не можуть суперечити положенням цього Договору.  

‍

Відповідно до статті 41 Договору - мита й кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, і всі заходи, що мають подібний результат, між Сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру.

‍

Безперечно, платіж на користь Гарантованого покупця відповідно до ПСО не є митом у розумінні Митного кодексу України, однак ми вважаємо, що такі платежі – є подібними до мита відповідно до своєї суті, з огляду на наступне.

‍

Відповідно до статті 273 Митного кодексу України - вивізне мито встановлюється законом на українські товари, що вивозяться за межі митної території України.

‍

Саме за ПСО платіж на користь Гарантованого покупця нараховується на товар (електричну енергію), що вивозиться (транспортується) за межі митної території України. Враховуючи зазначене, можливо дійти висновку, що встановлення платежу в розмірі 80% від прибутку від операції носить характер подібний до мита.

‍

 Резюмуючи наведене – на нашу думку експортне ПСО в тій редакції, що діє зараз, не відповідає вимогам енергетичного законодавства та носить дискримінаційний характер по відношенню до експортерів електричної енергії, що не є Гарантованим покупцем.

‍