Імплементація Закону № 4963-IX: ключові законодавчі зміни у сфері відновлюваної енергетики 

1 жовтня 2026 року набрав чинності Закон України від 2 вересня 2026 року № 4963-IX щодо імплементації законодавства Європейського Союзу у сфері відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Він змінює дозвільні процедури для енергетичних проєктів, правила приєднання установок зберігання енергії (УЗЕ) та окремі умови підтримки виробників. Окремі положення стосуються споживачів із власною генерацією, енергетичних спільнот і виробників біопалива.

Для бізнесу практичне значення мають як нові можливості, так і умови їх використання. Частина механізмів потребує підзаконного регулювання, а для окремих обов’язків Закон установлює відкладене набрання чинності.

Зони прискореного розвитку та дозвільні процедури

Закон запроваджує картографування придатних для ВДЕ територій та зони прискореного розвитку. Їхні плани затверджуватиме Кабінет Міністрів України. Пріоритет надається, зокрема, дахам, промисловим об’єктам, паркувальним майданчикам, деградованим і малопродуктивним землям. План зони підлягає стратегічній екологічній оцінці; для природоохоронних територій установлено обмеження (пп. 11 п. 3 розд. I Закону, нові ст. 9⁹–9¹⁰ Закону «Про альтернативні джерела енергії»).

Для інвестора належність майданчика до такої зони впливатиме передусім на тривалість погоджень. За новими статтями 14⁴–14⁸ Закону «Про альтернативні джерела енергії», внесеними пп. 13 п. 3 розд. I Закону № 4963-IX, загальні граничні строки становлять:

·  для будівництва об’єктів ВДЕ у зонах прискореного розвитку — 12 місяців, поза ними — 24 місяці; для морської вітроенергетики відповідно 24 і 36 місяців;

·  для сонячних об’єктів, зокрема з УЗЕ, — три місяці за умовами ст. 14⁷; якщо їх розміщують на будівлях, такі будівлі не повинні належати до об’єктів електроенергетики. Для сонячних об’єктів потужністю до 100 кВт включно — 30 днів;

·  для технічного переоснащення зі збільшенням потужності не більш як на 15%, якщо оцінка впливу на довкілля не потрібна, — три місяці;

·  для встановлення теплових насосів потужністю до 50 МВт включно — 30 днів, а тих, що використовують геотермальну енергію, — 90 днів.

Це строки проходження дозвільних процедур. Час будівельних робіт та адміністративного чи судового оскарження до них не включається. Закон передбачає також продовження окремих строків і спеціальні правила для об’єктів, пов’язаних з охороною спадщини, обороною та безпекою (ст. 14², 14⁴–14⁸ у редакції пп. 13 п. 3 розд. I Закону).

Подання документів передбачено через електронні контактні пункти, зокрема портал електронних послуг та Єдину державну електронну систему у сфері будівництва. Строк рішення компетентної установи обмежено 30 днями у зонах прискореного розвитку та 45 днями поза ними. До звернення замовник має оформити права на землю або відповідну будівлю чи споруду (нова ст. 14², пп. 13 п. 3 розд. I Закону).

Проєкти ВДЕ визнаються такими, що становлять суспільний інтерес, за умови виконання природоохоронних вимог. Передбачене для зон прискореного розвитку звільнення від оцінки впливу на довкілля не охоплює діяльність, для якої така оцінка обов’язкова за Законом «Про оцінку впливу на довкілля», та проєкти зі значним негативним транскордонним впливом. Тому включення майданчика до зони саме по собі не усуває необхідності екологічної перевірки проєкту (нові ст. 14¹, 14⁴, пп. 13 п. 3 розд. I Закону).

Земля та планування територій

Пункт 1 розд. I Закону дозволяє використовувати землі під полезахисними лісовими смугами для будівництва, обслуговування та експлуатації підземних кабельних ліній електропередачі. Відповідне доповнення внесено до ч. 7 ст. 37¹ Земельного кодексу України.

До 1 січня 2030 року детальні плани територій для об’єктів енергетики та їхньої технологічної інфраструктури за межами населених пунктів можна розробляти й затверджувати за відсутності комплексного плану просторового розвитку громади, з урахуванням схем планування району та/або області за їх наявності. Це дає можливість планувати енергетичний майданчик до затвердження комплексного плану громади (п. 12 розд. I Закону).

Плата за приєднання установок зберігання енергії

Для УЗЕ змінено розрахунок складової плати за нестандартне приєднання потужності. За оновленою ч. 15 ст. 21 Закону «Про ринок електричної енергії» береться більша з величин додатково замовленої потужності відбору або відпуску та множиться на ставку, встановлену саме для УЗЕ. Подвійне врахування вартості тих самих технічних заходів оператора системи для відбору й відпуску через одну точку приєднання заборонено (пп. 2 п. 10 розд. I Закону).

Отже, визначальною є більша з двох потужностей. Водночас норма стосується лише складової плати за потужність, а загальна вартість приєднання залежатиме також від інших її складових. НКРЕКП має протягом 45 днів із набрання чинності Законом прийняти необхідні акти щодо приєднання УЗЕ та привести чинні акти у відповідність до нього (п. 3 розд. II Закону).

Власна генерація та однорангова торгівля

Закон визначає статус споживача відновлюваної енергії власного виробництва та спільно діючих споживачів, розташованих в одній будівлі або багатоквартирному будинку. Для непобутового споживача така діяльність не повинна бути основною господарською чи професійною діяльністю (пп. 1 п. 3 розд. I Закону).

Для цих споживачів передбачено продаж надлишків за механізмом самовиробництва, за «зеленим» тарифом за відповідним договором або шляхом однорангової торгівлі — peer-to-peer trading. Остання означає договірну купівлю-продаж відновлюваної електроенергії безпосередньо між споживачами власної генерації та іншими учасниками ринку або через сертифікованого посередника, зокрема агрегатора. Порядок такої торгівлі має визначити НКРЕКП (пп. 1, 5 п. 10 розд. I Закону, п. 107¹ ч. 1 ст. 1 та ч. 11 ст. 58¹ Закону «Про ринок електричної енергії»).

Установка може належати третій особі або перебувати в її управлінні, якщо ця особа діє в інтересах та за дорученням споживача. Це дозволяє розмежувати власника обладнання та споживача енергії без передачі власнику статусу споживача власної генерації (пп. 5 п. 10 розд. I Закону).

Спільноти у сфері відновлюваних джерел енергії

Спільнотою може бути юридична особа, зокрема енергетичний кооператив, утворена фізичними особами, малими чи середніми підприємствами та/або органами місцевого самоврядування. Членство має бути добровільним і відкритим, а основною метою — задоволення суспільних інтересів членів чи громад, а не отримання прибутку (пп. 1 п. 3 розд. I Закону).

Нова ст. 9⁸ Закону «Про альтернативні джерела енергії» дозволяє спільнотам брати участь в енергетичних ринках самостійно або через агрегатора та забезпечувати учасників електроенергією власних генеруючих установок. Учасники зберігають права й обов’язки споживачів. Спільноти також можуть набувати право на аукціонну підтримку на рівних умовах із виробниками, з урахуванням особливостей відповідного аукціону (пп. 9, 11 п. 3 розд. I Закону).

Зелений тариф та підтримка виробників

Закон уточнює наслідки ремонту й модернізації об’єктів із «зеленим» тарифом. Після реконструкції, реставрації, капітального чи аварійного ремонту зі збільшенням потужності застосовується коефіцієнт на дату введення об’єкта в експлуатацію після таких робіт, але не вищий за попередній. За відсутності збільшення потужності, у тому числі після технічного переоснащення, зберігаються попередні тарифний і понижуючий коефіцієнти. Про передбачений цією нормою аварійний ремонт суб’єкт господарювання повинен повідомити НКРЕКП протягом десяти днів після його завершення (пп. 8 п. 3 розд. I Закону, ч. 27–28 ст. 9¹).

Для приватного домогосподарства «зелений» тариф пов’язано з наявністю будівлі в його межах та споживанням щонайменше 10 кВт·год на місяць. Якщо споживання менше, перевищення відпуску над споживанням викуповується за погодинною ціною ринку «на добу наперед» (РДН), обмеженою зверху ціною постачання побутовим споживачам. Отже, мінімальне споживання впливає безпосередньо на ціну викупу (пп. 8 п. 3 розд. I Закону, ч. 5 ст. 9¹).

Оновлено й аукціонні правила: аукціон має отримати заявки більш ніж від одного учасника, а учасники не можуть бути пов’язані відносинами контролю. Можна визначити частку аукціонної ціни, яка фіксується в євро, але вона має становити не менше 50%. Для інвестора це означає необхідність перевіряти валютну складову саме в умовах відповідного аукціону (пп. 9 п. 3 розд. I Закону, ст. 9³).

Підтримку встановлення генерації та УЗЕ за механізмом самовиробництва для домогосподарств і визначених державних та комунальних суб’єктів передбачено через урядові програми. Для домогосподарств збережено орієнтир: сонячна установка до 10 кВт разом з УЗЕ ємністю щонайменше 0,5 кВт·год на 1 кВт генерації. Умови конкретної допомоги визначатимуться програмою (пп. 10 п. 3 та п. 14 розд. I Закону).

Біопаливо та експорт біометану

У новій редакції ст. 8⁴ Закону «Про альтернативні види палива» врегульовано підтвердження критеріїв сталості та скорочення викидів парникових газів для біопалив, біорідин і палив із біомаси. Передбачено незалежний аудит за добровільними схемами сертифікації та доказ сталості щодо кожної партії транспортного біопалива. Тому відповідність має підтверджуватися документами виробника й конкретної партії (пп. 8 п. 2 розд. I Закону).

Уточнено адміністрування, облік і контроль вмісту біокомпонентів. Вимога щодо їх обов’язкової частки стосується кожного обсягу автомобільного бензину. Щорічне подання інформації про докази сталості виробниками та продавцями біопалива передбачено з 2027 року, а звітності визначених виробників, імпортерів та оптових продавців пального про бензини й біокомпоненти — з 2028 року, до 1 липня наступного за звітним року (пп. 2, 5, 6, 9 п. 2 розд. I Закону).

Для трубопровідного експорту біометану діє спеціальний порядок — до набрання чинності урядовим рішенням про приєднання українського реєстру до бази ЄС та визнання Євросоюзом українських гарантій походження. Виробник має бути підключений до газотранспортної або газорозподільної системи з автоматичним хроматографом і вузлом обліку; митниці подаються сертифікат відповідності виробника та доказ сталості відповідних обсягів. Гарантія походження біометану формується на 1 МВт·год (пп. 7, 10 п. 2 розд. I Закону).

Теплопостачання та міжнародна співпраця

Закон пов’язує розвиток ВДЕ з Національним планом з енергетики та клімату, вводить правила розрахунку валового кінцевого споживання відновлюваної енергії та цільові показники для теплопостачання й охолодження. Для операторів систем розподілу (ОСР) передбачено оцінку потенціалу централізованого теплопостачання для балансування, управління попитом і зберігання енергії щонайменше раз на чотири роки та врахування результатів в інвестиційному плануванні (пп. 6 п. 3, пп. 3 п. 10 розд. I Закону).

Поняття ефективного централізованого теплопостачання поширено також на охолодження. Місцевим органам передано визначення порядку спрямування заощаджених коштів до револьверних фондів енергоефективності. Для громад із переліку територій бойових дій або окупації передбачено виняток із вимоги мати затверджений енергоплан для державної підтримки енергоефективних заходів протягом двох років після завершення відповідних обставин (п. 13 розд. I Закону).

Передбачено статистичні трансфери, спільні проєкти та спільні схеми підтримки з державами ЄС і Енергетичного Співтовариства. Статистичний трансфер дозволяє передавати для врахування в національних цілях узгоджений обсяг відновлюваної енергії без її фізичного переміщення. Участь у спільних проєктах залежатиме від погоджених між державами умов (пп. 1, 14 п. 3 розд. I Закону, нові ст. 16–22).

Інші зміни для енергетичного бізнесу

Повноваження НКРЕКП щодо тимчасових цінових обмежень на РДН, внутрішньодобовому та балансуючому ринках звужено до виключно максимальних меж. Це змінює законодавчу підставу цінового регулювання, але сам Закон не встановлює нових числових значень цінових обмежень (п. 9 та пп. 6 п. 10 розд. I).

Договори транспортування та зберігання природного газу визначено публічними (п. 7 розд. I). До 1 січня 2028 року продовжено зупинення примусового виконання щодо боргів перед ДП «Енергоринок» окремих ОСР, території діяльності яких охоплюють визначені законом території бойових дій або окупації станом на 31 грудня 2023 року; зберігається також зняття відповідних арештів (п. 8 розд. I, п. 1⁵ розд. XIII Закону «Про виконавче провадження»).

Строки впровадження

Загальна дата набрання чинності — 1 жовтня 2026 року. Кабміну відведено шість місяців на приведення підзаконних актів у відповідність, а на порядок розрахунку валового кінцевого споживання відновлюваної енергії — 12 місяців (пункти 1–2 розд. II Закону).

Оприлюднення операторами мереж даних про частку ВДЕ та питомі викиди, а також обов’язок теплопостачальних організацій брати участь у спільній з ОСР оцінці потенціалу теплопостачання відкладено. Відповідні норми набирають чинності через 12 місяців із першого числа місяця, наступного за місяцем припинення чи скасування воєнного стану. Для конкретного проєкту слід розрізняти вже чинні законодавчі правила, механізми, що потребують порядків Кабміну чи НКРЕКП, та ці відкладені обов’язки (п. 1 розд. II Закону).

‍